Шкільні проекти із трудового навчання

У структурі життєдіяльності на перше місце вийшли такі категорії, як людина-особистість, людина-професіонал. Найбільш важливими факторами розвитку країни стають поряд із професійною компетентністю такі якості працівника, як творчість і здатність до безперервного розвитку та самоосвіти. Аналогічні процеси розпочались і в нашій країні, що вже призвели до зміни освітніх потреб суспільства. А це, у свою чергу, стимулює зміни в освіті, спрямовані на здійснення гуманного підходу до навчання й виховання з використанням нових методів і педагогічних технологій. Основною метою освіти на сучасному етапі є покращення підготовки молоді до ефективної життєдіяльності в нових соціально-економічних умовах.

УПРАВЛІННЯ ЗНАННЯМИ

Головне в управлінні знаннями -це не комп'ютерні мережі, а люди. К. Джанетто, Е. Уілер.

Знання - найбільш конвертована валюта сучасного світу. Усе своє життя ми відшуковуємо та накопичуємо знання, піднімаємо свій освітній рівень. При цьому знання - це не тільки те, що дають нам книги, телебачення, школа, а й те, що ми отримуємо та використовуємо у процесі праці та спілкування з людьми, накопичуючи життєвий досвід.

Знання - це щось більше, ніж дані та інформація. До знань відносяться:

  • переконання та моральні цінності;
  • ідеї та винаходи;
  • судження;
  • навички та професійні знання;
  • теорії;
  • правила;
  • відносини;
  • думки;
  • поняття;
  • досвід.

Усе вище перераховане (або тільки частину з цього) ми використовуємо для того, щоби пояснити й зрозуміти дані та інформацію, щоби перетворити інформацію у знання.

Наші знання допомагають нам розібратись у різних ситуаціях, вирішити складні задачі та виконати важкі завдання, учитись на своєму досвіді й відповідно коректувати свою поведінку. Якщо ми працюємо в системі освіти, то наші знання в поєднанні зі знаннями колег повинні сприяти успішній діяльності в кожній з її ланок.

Усе вищесказане неабияк відноситься до трудового навчання. Виходячи з концепції предмета, ми повинні здійснювати формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного, інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства та сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпечення умов для їх професійного самовизначення, вироблення в них навичок творчої діяльності, виховання культури праці, здійснення допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

А це наштовхує на думку про коректування методики викладання технічної праці з урахуванням перелічених вимог і матеріально-технічного забезпечення шкільних майстерень.

У трудовому навчанні до знань відносяться:

  • програми, календарні та поурочні плани;
  • інструкції та положення;
  • паспортні дані майстерень;
  • технологічні карти, креслення, фотографії;
  • розробки виховних заходів;
  • методичні матеріали;
  • списки та дані про учнів.

Усі ці знання в тій чи іншій кількості має кожний учитель, незалежно від освіти, стажу та категорії. Проблема в тому, що знання необхідно постійно поповнювати та оновлювати. А оскільки ми маємо в дійсності відсутність нових, україномовних підручників з 1990 р. і до поточного року включно; недоступність методичної, технічної літератури, періодичної технічної та взагалі («кусається» ціна); обмежений доступ до мережі Інтернет та інформаційних технологій, то саме собою напрошується створити та впровадити механізм управління знаннями.

Управління знаннями - це процес, під час якого ми свідомо створюємо, структуризуємо та використовуємо базу знань, наприклад, із трудового навчання. Щоб управляти знаннями, необхідно відповісти на такі запитання:

  • Хто володіє знаннями?
  • Як і де вони їх зберігають?
  • Як забезпечується обмін знаннями?
  • Які знання створюються?
  • Хто їх потребує?
  • Як вони передаються?
  • Як вони оновлюються?
  • Як організований доступ до збережених знань?
  • Які знання нам потрібні тепер і які будуть необхідні в майбутньому?
  • Скільки коштують усі ці знання?
  • Які з них найцінніші?
  • Чи використовуються вони там і тоді, де й коли повинні використовуватись?

Унаслідок того що спільна робота учнів різних країн, які вчаться у проектах, здійснюється за допомогою електронної пошти та телеконференцій, використання нових комп'ютерних технологій у навчанні стає не модою, а необхідністю. Адже не секрет, що в цей час застосування комп'ютерів у школі часто стає справою престижу. Але при цьому забувають, що спроби вставити ЕОМ у традиційну систему уроків не увінчалися успіхом. Потрібна система освіти, при якій основним буде не розвиток технічних навичок користування комп'ютером (хоч і це необхідне), а формування інформаційної культури.

Ми повинні активніше залучати інформаційні технології в навчальний та виховний процес, використовуючи світові знання. Використання Інтернет у роботі з дітьми можливо викласти в таких десяти пунктах:

- Використання електронної пошти.

- Пошук у мережі необхідної інформації.

- Створення власних шкільних веб-сторінок.

- Розсилання і/або знімання централізовано підготовлених значущих, загальнонеобхідних матеріалів (нормативних документів, інформації із семінарів і конференцій тощо).

- Обмін тематично організованим досвідом та ідеями (методичні розробки, галереї виробів, удосконалення технологій тощо).

- Освітні FAQ (відповіді на типові запитання).

- Взаємне консультування.

- Організація конференцій у мережі.

- Отримання («скачування») програм, публікацій, книг.

- Спільні проекти школярів і вчителів різних шкіл, у тому числі з різних країн, із різноманітних тем.