З-поміж усіх шкільних предметів у засобах масової інформації найчастіше згадують історію. Літературі такої суспільної уваги дістається менше. Бо що таке художній твір? Вигадка, фікція, навіть якщо проблеми в ньому актуальні, а герої мають реальних прототипів. Хіба що батьки нарікають, що дитина перевтомлюється читати великі складні романи, чи науковці дискутують на сторінках фахових видань.
Складається враження, що вплив літератури недооцінюють. А дарма. Бо література — це як вибухівка уповільненої дії: вона закладає у свідомості молодої людини певні ціннісні орієнтири, які обов’язково «спрацюють» у майбутньому.
Першопричина - в сімейній культурі читання. Точніше, у її відсутності. Якщо тато з мамою насилу вивіски розбирають, то чого ж вимагати від дітей? Ці діти в 6-8-річному віці пропускають найважливіший етап становлення читацької культури: з ними ніхто не ходив до бібліотеки, ніхто не читав їм казок на ніч, не водив їх до книжкових крамниць.
І ще. Не встигне дитина навчитись говорити, як відразу потрапляє у полон низькопробної масової культури. Телебачення, Інтернет, усе, що аж ніяк не сприяє ні моральному, ні патріотичному, ні естетичному вихованню дитини. Уроки літератури мали б усіляко протистояти цим чинникам. Але цей «бій за душу дитини» від початку нерівний: адже на вивчення української літератури в школі виділено «аж» 2 години на тиждень! Тому й виходить, що тільки переважно у родинах, де читають, де батьки шанують книгу, виховуються і діти з відповідним інтересами та смаками.
За результатами досліджень, із 30 дітей навіть у старших класах читають троє-четверо. Решта віддає перевагу телевізору і комп’ютерним іграм. Бо це легше. Адже книжка вимагає душевної та розумової праці, спонукає мислити, а не лише ковтати готові блоки чужих думок.
Читання дітей за цілями, мотивами і характером різноманітне. Модель дитячого читання найчастіше складається з навчального, для дозвілля, ділового, пізнавального і читання "для душі".
Навчальне виконується за завданням учителя і становить майже половину всього репертуару читання школярів. Тут багато залежить від виробленої у дитини звички до розумової праці, від ставлення до навчання в цілому. Підтримуючи ентузіазм дитини до навчання, ми підтримуємо тим самим і його програмне читання.
Література, що входить до шкільної програми, - це твори, за визначенням, відібрані часом, її кращі зразки. Порушуючи силою художніх образів співпереживання дитини, ця література мусить впливати на нього морально й естетично, пробуджувати в ньому добрі і світлі почуття. Проблемою залишається емоційне наповнення творів: «Ялинка» Коцюбинського просто таки вводить в транс жахіття, «Кайдашева сім’я » Нечуй-Левицького про постійні сварки й родинні негаразди, назви творів – «Уста говорять:«Він навіки згинув!..», «Камінний хрест», «Гріх», «Каторжна»… - просто мороз поза шкірою. У дітей складається враження, що українці тільки страждали, плакали і скаржилися на свою долю. Тому потрібно подумати, щоб такий стереотип не складався, зацікавити їх літературою як класичною, так і сучасною. Поза уроками дітям я раджу читати сучасну українську літературу, відкривати для себе Любка Дереша, Марію Матіос, Ірен Роздобудько, Оксану Забужко, Люко Дашвар.
Інше призначення дитячого читання - розвага, відпочинок. Читання для веселощів, для дозвілля. Психологи встановили: критерій "смішна книга" часто уособлюється у молодшого школяра з улюбленою книгою. До таких книг для молодших школярів належать твори Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха.
Певне місце в житті сучасного школяра займає прагматичне, або ділове читання. Його функція прикладна. Хлопчики читають про машини, спорт, комп'ютер, конструювання. Дівчатка - про шиття, зачіски, макіяж, кулінарію. Деякі у вільний час люблять розгадувати кросворди, заповнювати тести. На перше місце в останні роки вийшли енциклопедії та довідники, які видаються нині у величезній кількості. Вони стають настільними книгами в багатьох родинах. Діти вибірково черпають з них інформацію з різних питань і з різних областей знань. При всій важливості такого читання в ньому є небезпека - інформованість читача, позбавлена душі. Величезний пласт науково-пізнавальних книг опиняється в тіні безособових енциклопедій, що виробляють ерудицію без глибини власних думок читача.
Духовним екстрактом культури є художня література - мистецтво слова. Читання її є глибоко особистісним процесом. Саме читання художніх творів частіше за все діти називають читанням для душі. Це про неї вони кажуть: "Завдяки книзі я навчилася справлятися з поганим настроєм».
Для прищеплення у дитини інтересу до читання придумано чимало хитрощів. Ось деякі з них.
Щоб зробити успішність дитини в читанні, корисно вивісити на стіні "Екран прочитаних книг", де дитина сама буде відзначати прочитані книги, або влаштувати виставку малюнків за мотивами прочитаних книг і запропонувати дитині прокоментувати свої малюнки.
Здатний розпалити цікавість дитини і такий метод. Вибирається текст з яскравим сюжетом, який починає читати вчитель. На найцікавішому місці він зупиняється ("Немає часу!"). Заінтриговані діти змушені дочитати текст до кінця, щоб з'ясувати, що ж сталося з героєм.
Щоб заохочувати школярів до читання літератури, можна використати «книгу обліку прочитаних текстів»: у ній записувати, хто скільки прочитав із творів, що вивчаються, — 15, 20 сторінок, весь твір... Згодом учень може дочитати, і це відмічати у журналі.
А ось метод, який пропонує відомий педагог Ш. Амонашвілі. Суть його в тому, що поради про те, що читати, дає дитині Карлсон. Він шле йому листи, від яких книжок він сам «божеволіє». Ця "авторитетна" думка улюбленого героя робить свою позитивну дію. Дитина з радістю береться за читання, яке любить сам Карлсон.
Інструкція
- Щоб у дитини з’явилося бажання читати, добре вчитися, потрібно мотивувати її на навчання. Порадьте, яку додаткову довідкову літературу варто прочитати з предмету.
- Розкажіть їй про необхідність участі в різних олімпіадах. Якщо діти бачать результати своєї навчальної діяльності, то це буде сприяти прагненню краще вчитися.
- Хваліть дітей.Радійте їхнім успіхам у навчанні. Домовтеся про оцінку чи іншу винагороду, яку дитина отримає після прочитання тієї чи іншої літератури. Природа людини така, що вона буде робити те, що в підсумку принесе їй задоволення.
- Порада батькам: заохочуйте дітей за хороші результати навчальної діяльності. Купуйте нові книги.
- По можливості поїдьте з учнями на батьківщину письменника. Це буде стимулювати їх до більш глибокого вивчення відомостей про життя і долю поета.
- Розкажіть про те, що з української мови та літератури потрібно буде їм здавати іспити. Порадьте глибше вивчати їх.
- Обговоріть необхідність регулярного читання і виконання домашнього завдання. Допомагайте в разі ускладнення або порадьте за допомогою звертатися до допоміжної літератури.
- Діти люблять переймати поведінку дорослих, тому покажіть особистим прикладом любов до читання. Розкажіть про свій читацький досвід.
- Уява дитини розвивається як вдень, так і вночі. Тому порадьте перед сном читати книгу. Даний ритуал не тільки принесе задоволення, але незабаром для дитини книга стане найкращим другом.
- Запропонуйте дітям подивитися фільм, знятий за книгою, піти на спектакль, поставлений за п'єсою, прочитати інтерв’ю з режисером кінокартини або розробниками комп’ютерної гри. Потім можна запропонувати порівняти з книгою. Мовляв, а в книзі все було зовсім не так. Це спрацює, якщо фільм або спектакль зачепили.
- Найважливіше, що можуть батьки, - порадити школяреві записатися до бібліотеки і разом з ним відвідувати її.
- На питання "Навіщо треба читати книги?" розкажіть, що дає книга підліткам. По-перше, читання книг - це словниковий запас. А словниковий запас допоможе перемагати в суперечках.
- Книга навчить красиво говорити і одягати свої думки в яскраві докази. Це може спрацювати, адже підлітки - великі сперечальники.
- А ще книги - це відмінна мовна практика. Якщо є проблеми з грамотністю, то читання книг допоможе. А, як відомо, грамотна мова і вміння писати вигідно вирізняють освічену людину.
- Ну і відмінним стимулом для підлітка почати читати книги може стати новенька електронна книга. Так, дорого! Але ж ми, дорослі, хочемо, щоб підліток читав книги?!
Розвивати літературне почуття слід з дитинства. Те, що ми читаємо - визначає, хто ми, куди йдемо, які ідеали маємо, чим займаємося. Це карта нашого життя. У когось це розкішний глобус тонкої роботи, а у когось - план пожежної евакуації, намальований на коліні.