З-поміж усіх шкільних предметів у засобах масової інформації найчастіше згадують історію. Літературі такої суспільної уваги дістається менше. Бо що таке художній твір? Вигадка, фікція, навіть якщо проблеми в ньому актуальні, а герої мають реальних прототипів. Хіба що батьки нарікають, що дитина перевтомлюється читати великі складні романи, чи науковці дискутують на сторінках фахових видань.

Складається враження, що вплив літератури недооцінюють. А дарма. Бо література — це як вибухівка уповільненої дії: вона закладає у свідомості молодої людини певні ціннісні орієнтири, які обов’язково «спрацюють» у майбутньому.

Першопричина - в сімейній культурі читання. Точніше, у її відсутності. Якщо тато з мамою насилу вивіски розбирають, то чого ж вимагати від дітей? Ці діти в 6-8-річному віці пропускають найважливіший етап становлення читацької культури: з ними ніхто не ходив до бібліотеки, ніхто не читав їм казок на ніч, не водив їх до книжкових крамниць.

І ще. Не встигне дитина навчитись говорити, як відразу потрапляє у полон низькопробної масової культури. Телебачення, Інтернет, усе, що аж ніяк не сприяє ні моральному, ні патріотичному, ні естетичному вихованню дитини. Уроки літератури мали б усіляко протистояти цим чинникам. Але цей «бій за душу дитини» від початку нерівний: адже на вивчення української літератури в школі виділено «аж» 2 години на тиждень! Тому й виходить, що тільки переважно у родинах, де читають, де батьки шанують книгу, виховуються і діти з відповідним інтересами та смаками.

За результатами досліджень, із 30 дітей навіть у старших класах читають троє-четверо. Решта віддає перевагу телевізору і комп’ютерним іграм. Бо це легше. Адже книжка вимагає душевної та розумової праці, спонукає мислити, а не лише ковтати готові блоки чужих думок.

Читання дітей за цілями, мотивами і характером різноманітне. Модель дитячого читання найчастіше складається з навчального, для дозвілля, ділового, пізнавального і читання "для душі".

Навчальне виконується за завданням учителя і становить майже половину всього репертуару читання школярів. Тут багато залежить від виробленої у дитини звички до розумової праці, від ставлення до навчання в цілому. Підтримуючи ентузіазм дитини до навчання, ми підтримуємо тим самим і його програмне читання.

Література, що входить до шкільної програми, - це твори, за визначенням, відібрані часом, її кращі зразки. Порушуючи силою художніх образів співпереживання дитини, ця література мусить впливати на нього морально й естетично, пробуджувати в ньому добрі і світлі почуття. Проблемою залишається емоційне наповнення творів: «Ялинка» Коцюбинського просто таки вводить в транс жахіття, «Кайдашева сім’я » Нечуй-Левицького про постійні сварки й родинні негаразди, назви творів – «Уста говорять:«Він навіки згинув!..», «Камінний хрест», «Гріх», «Каторжна»… - просто мороз поза шкірою. У дітей складається враження, що українці тільки страждали, плакали і скаржилися на свою долю. Тому потрібно подумати, щоб такий стереотип не складався, зацікавити їх літературою як класичною, так і сучасною. Поза уроками дітям я раджу читати сучасну українську літературу, відкривати для себе Любка Дереша, Марію Матіос, Ірен Роздобудько, Оксану Забужко, Люко Дашвар.

Інше призначення дитячого читання - розвага, відпочинок. Читання для веселощів, для дозвілля. Психологи встановили: критерій "смішна книга" часто уособлюється у молодшого школяра з улюбленою книгою. До таких книг для молодших школярів належать твори Всеволода Нестайка, Ярослава Стельмаха.

Певне місце в житті сучасного школяра займає прагматичне, або ділове читання. Його функція прикладна. Хлопчики читають про машини, спорт, комп'ютер, конструювання. Дівчатка - про шиття, зачіски, макіяж, кулінарію. Деякі у вільний час люблять розгадувати кросворди, заповнювати тести. На перше місце в останні роки вийшли енциклопедії та довідники, які видаються нині у величезній кількості. Вони стають настільними книгами в багатьох родинах. Діти вибірково черпають з них інформацію з різних питань і з різних областей знань. При всій важливості такого читання в ньому є небезпека - інформованість читача, позбавлена душі. Величезний пласт науково-пізнавальних книг опиняється в тіні безособових енциклопедій, що виробляють ерудицію без глибини власних думок читача.

Духовним екстрактом культури є художня література - мистецтво слова. Читання її є глибоко особистісним процесом. Саме читання художніх творів частіше за все діти називають читанням для душі. Це про неї вони кажуть: "Завдяки книзі я навчилася справлятися з поганим настроєм».

Для прищеплення у дитини інтересу до читання придумано чимало хитрощів. Ось деякі з них.

Щоб зробити успішність дитини в читанні, корисно вивісити на стіні "Екран прочитаних книг", де дитина сама буде відзначати прочитані книги, або влаштувати виставку малюнків за мотивами прочитаних книг і запропонувати дитині прокоментувати свої малюнки.

Здатний розпалити цікавість дитини і такий метод. Вибирається текст з яскравим сюжетом, який починає читати вчитель. На найцікавішому місці він зупиняється ("Немає часу!"). Заінтриговані діти змушені дочитати текст до кінця, щоб з'ясувати, що ж сталося з героєм.

Щоб заохочувати школярів до читання літератури, можна використати «книгу обліку прочитаних текстів»: у ній записувати, хто скільки прочитав із творів, що вивчаються, — 15, 20 сторінок, весь твір... Згодом учень може дочитати, і це відмічати у журналі.

А ось метод, який пропонує відомий педагог Ш. Амонашвілі. Суть його в тому, що поради про те, що читати, дає дитині Карлсон. Він шле йому листи, від яких книжок він сам «божеволіє». Ця "авторитетна" думка улюбленого героя робить свою позитивну дію. Дитина з радістю береться за читання, яке любить сам Карлсон.


 Інструкція
  1. Щоб у дитини з’явилося бажання читати, добре вчитися, потрібно мотивувати її на навчання. Порадьте, яку додаткову довідкову літературу варто прочитати з предмету.
  2. Розкажіть їй про необхідність участі в різних олімпіадах. Якщо діти бачать результати своєї навчальної діяльності, то це буде сприяти прагненню краще вчитися.
  3. Хваліть дітей.Радійте їхнім успіхам у навчанні. Домовтеся про оцінку чи іншу винагороду, яку дитина отримає після прочитання тієї чи іншої літератури. Природа людини така, що вона буде робити те, що в підсумку принесе їй задоволення.
  4. Порада батькам: заохочуйте дітей за хороші результати навчальної діяльності. Купуйте нові книги.
  5. По можливості поїдьте з учнями на батьківщину письменника. Це буде стимулювати їх до більш глибокого вивчення відомостей про життя і долю поета.
  6.  Розкажіть про те, що з української мови та літератури потрібно буде їм здавати іспити. Порадьте глибше вивчати їх.
  7. Обговоріть необхідність регулярного читання і виконання домашнього завдання. Допомагайте в разі ускладнення або порадьте за допомогою звертатися до допоміжної літератури.
  8. Діти люблять переймати поведінку дорослих, тому покажіть особистим прикладом любов до читання. Розкажіть про свій читацький досвід.
  9. Уява дитини розвивається як вдень, так і вночі. Тому порадьте перед сном читати  книгу. Даний ритуал не тільки принесе задоволення, але незабаром для дитини книга стане найкращим другом.
  10. Запропонуйте дітям подивитися фільм, знятий за книгою, піти на спектакль, поставлений за п'єсою, прочитати інтерв’ю з режисером кінокартини або розробниками комп’ютерної гри. Потім можна запропонувати порівняти з книгою. Мовляв, а в книзі все було зовсім не так. Це спрацює, якщо фільм або спектакль зачепили.
  11. Найважливіше, що можуть батьки, - порадити школяреві записатися до бібліотеки і  разом з ним відвідувати її.
  12. На питання "Навіщо треба читати книги?" розкажіть, що дає книга підліткам. По-перше, читання книг - це словниковий запас. А словниковий запас допоможе перемагати в суперечках.
  13. Книга навчить красиво говорити і одягати свої думки в яскраві докази. Це може спрацювати, адже підлітки - великі сперечальники.
  14. А ще книги - це відмінна мовна практика. Якщо є проблеми з грамотністю, то читання книг допоможе. А, як відомо, грамотна мова і вміння писати вигідно вирізняють освічену людину.
  15. Ну і відмінним стимулом для підлітка почати читати книги може стати новенька електронна книга. Так, дорого! Але ж ми, дорослі, хочемо, щоб підліток читав книги?!

Розвивати літературне почуття слід з дитинства. Те, що ми читаємо - визначає, хто ми, куди йдемо, які ідеали маємо, чим займаємося. Це карта нашого життя. У когось це розкішний глобус тонкої роботи, а у когось - план пожежної евакуації, намальований на коліні.