Мова наша калинова

Мета: сприяти розширенню словникового запасу школярів, формувати відчуття краси рідної мови та її різноманітних можливостей; виховувати потребу зберігати, як святиню, усе те, що пов’язує нас із рідною землею; любов до національних традицій, народної мудрості, до краси та гармонії рідного слова.

Коментар: усі учасники в українських вишиванках.

Обладнання: плакати «Моя Україна», рушники, коровай, 

Звучить пісня «Моя Україна» Олеся Заяць.

На сцену під музику виходять усі учасники, рухаються в танці. На середину сцени виходять дівчина з хлібом-сіллю та хлопець, кланяються.

Дошка оформлена рубрикою «Цитата моменту»

Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. М. Гоголь

Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів. В. Голобородько

Бринить — співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить. О. Олесь

Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова. І. Рєпін

Мова — це глибина тисячоліть. М. Шумило

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм від­бирає мову. Л. Костенко

Дівчина. Добрий день вам, добрі люди!Хай вам щастя — доля буде!Не на день і не на рік,А на довгий — довгий вік.

Хлопець. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром!

Знову звучить пісня «Моя Україно», дівчина виносить в зал хліб-сіль, вручає гостям , верта­ється на сцену і продовжує танець з рештою учасників. Закінчується пісня, половина дітей покидає сцену. Решта залишається.

Ведуча. Шановні гості! Запрошуємо вас на хліб та сіль, на слово щире, на свято української мови.

1-й учень. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми на­родилися, де вперше побачили світ.

2-й учень. Україна — чарівна сторона. Скільки ніжних, ласкавих, поетич­них слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де на­родилися й живуть.

3-й учень

Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається.

І як небо, як даль солов’їна,

Не кінчається Україна.

4-й учень

Українська пробатьківська мово,

До зірок через терни ідеш.

Рідна мово моя пелюсткова,

Ти у серці народу живеш!

5-й учень

Мелодійна моя, промениста,

Як земля, твій багатий словник,

Українська мово пречиста,

Ти ж у серці народу навік!

1-й учень. Мово! Пресвята Богородице мого народу!

2-й учень. Мово! Мудра берегине, що не дає згаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на не­бесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3-й учень. Мово! Велична молитва у своїй нерозділь­ній трійці.

4-й учень. Бо єси ти і Бог-любов, і Бог-віра, і Бог-надія!

1-й учень. Мово наша ! Твої джерела б’ють десь від магми, тому ти й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому ти й ласкава така.

Музичний фон. Читці залишають сцену. На сцену виходять інші.

Ведуча. Ми не завжди пам’ятаємо про те, яке ба­гатство є в кожного з нас, не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Це наша мова. Вона нам рідна, як мати і батько, як та земля, на якій ми зростаємо. Це мова зрозуміла і рідна всім нам. І без неї немає нашого народу.

Виходять читці вперед.

1-й учень

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічну, живу і нову

І мову її солов’їну.

2-й учень

Мати, мова, Батьківщина —

Ось і вся моя родина.

Батьківщина, мати, мова —

Три цілющих вічних слова.

Батьківщина, мова, мати —

Нас повік не роз’єднати.

Музика. Дівчата вносять рушники.

Ведуча. Від сивої давнини і до наших днів у радості й горі з нами український рушник. Він невід’ємна частина нашої культури.

2-й учень. На ньому вишита доля нашого славного народу. Рушник супроводжував людину все життя від самого народження, саме слово «рушник» по­ходить від слова «рушати».

2-й учень. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник як оберег від лиха, і казала: «Рушай щасливо, нехай благословить тебе Бог».

3-й учень. Вишиті рушники здавна були невід’ємною частиною родинних свят і обрядів: на родинах, на хрестинах, на весіллі. І недаремно наш народ склав такі прислів’я: «Хата без рушника, що ро­дина без дітей», «Рушник на гілочку — хата у ві­ночку».

Рушник можна порівняти з українською піс­нею.

Ведуча. Про українську мову кажуть «слово калино­ве». Калина — це символ краси та дівочої вроди, символ нашої України.

Учень

Із слова починається людина.

«Моя ласкава, мамина, єдина»,—

Щебече соловейко на весь світ.

Учень

Бентежна, тополина, калинова,

Не випита, не вибрана до дна —

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

Учень

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна.

Квітне в садочках червона калина.

Рідна земля для нас всіх — Україна.

Звучить пісня С.Ротару «Одна калина». Дівчата танцюють.

Ведуча. Любі друзі! А чи знаєте ви, що таке «береги­ня»? Берегиня — це слов’янське божество, що опі­кується родинним щастям. Але головною берегинею добра і любові в Україні завжди була мати.

Звучить лагідна мелодія, наперед виходять читці.

1-й учень

Проста і велична, ніжна і ласкава,

Тримаєш рід слов’янський на плечах.

Ти — оберегу древнього Купава,

Ти — пісня солов’їна на вустах!

2-й учень

О жінко, сестро, вірна дружино,

В тобі злились кохання навіки.

Ти вмієш так любити горобино,

Що проростають в полі волошки!

3-й учень

Ти — Берегиня вогнища святого,

Що є величного на світі — все в тобі.

І не знайти більш рідного, близького.

Ти крізь віки усім завжди світи!

Музичний фон.

Ведуча. Мудрість народна — то наш скарб. Україн­ські гуморески і жарти вмістили в собі розум і до­тепність народу.

Сценка хлопчика-козачка і дівчинки «Байка».

Дівчина (звертається до хлопця)

От скажу тобі байку:

Курив пес файку

На довгім цілушку

Та спалив собі вушко.

Хлопець. Де ж те вушко?

Дівчина. На столі лежало.

Хлопець. А де той стіл?

Дівчина. Вогонь спалив.

Хлопець. А де той вогонь?

Дівчина. Вода загасила.

Хлопець. А де та вода?

Дівчина. Горобчики випили.

Хлопець. Де ті горобчики?

Дівчина. На дереві сиділи.

Хлопець. Де те дерево?

Дівчина. Баба спалила.

Хлопець. А де ж та баба?!

Дівчина

Вилізла на граба.

Граб тріщить,

Баба пищить.

Дід тягне за вухо. (хапає хлопчика за вухо, легенько смикає): «Ходи сюди, старухо!»

Дівчинка схоплюється і вибігає, хлопчик біжить за нею.

До залу входять ведучі: «А зараз ви дізнаєтеся про місце української мови в системі слов’янських мов, а також про іншомовні слова, які дуже нагадують українські».

Розповідь супроводжується презентацією.

Ведуча. Українська мова належить до групи слов’янських мов, які поєднуються спільністю джерела — спільнослов’янської мовної єдності, а також спільністю значної частини словникового складу й граматичної будови.

Ведучий. Звичайно слов’янські мови поділяють на три групи: східнослов’янська група (українська, російська, білоруська мови), західнослов’янська (польська, чеська, словацька, верхньо- й нижньолужицька, словінський і кашубський діалекти на території Польщі) і південнослов’янська (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови).

Фрагменти відео, де читають Заповіт різними мовами світу.

Поширеність української мови. Демонструється презентація.

Українська мова є рідною мовою українців, які проживають на території України (за переписом 2001 року рідною її вважали 32,6 млн осіб — 67,5% населення України й 85,2% етнічних українців) та поза межами України: у Росії (там нею володіє 1,8 млн осіб), Молдові (без урахування Придністров’я українська є рідною для 181 тис. осіб, мовою щоденного спілкування українська є для 130 тис. осіб), Канаді (володіє 174 тис. осіб), США (129 тис. мовців), Казахстані (говорять українською 128 тис. осіб, однак володіють більшою чи меншою мірою до 732 тис. осіб), Білорусі (рідною називає 116 тис. осіб), Румунії (57 тис. мовців), Польщі (23 тис. осіб, що постійно проживає на території Польщі та від 20 до 450 тис. осіб із числа трудових мігрантів), Бразилії (щонайменше 17 тис. мовців), Словаччині (11 тис. осіб, які назвали свою мову українською та 24 тис. осіб, які назвали своєю мовою «русинську») та інших країнах.

Українська мова посідає за кількістю її носіїв, відповідно до різних джерел, 25 або 22 місце у світі. Вона є також третьою або другою за поширеністю серед слов’янських мов. За різними оцінками, загалом у світі українською мовою говорить від 41 млн до 45 млн осіб, вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

В Україні близько 31 мільйона осіб може спілкуватися українською мовою. Останніми роками ця цифра поступово зростає.

Матеріал підготовлений професором Л.А.Лисиченко для журналу «Я вивчаю українську», пілотний номер.

Ведуча. Наша мова жива. Вона постійно розвивається міняється, як ландшафт нашої України. Давайте зараз пригадає кожен слова, які зараз ми майже не чуємо. Ті слова, які говорили наша бабусі та прабабусі. Вони такі цікаві – ці слова – і нам, сучасному поколінню, майже невідомі. (Далі бесіді з глядачами. Вони називають слова, які раніше були в українській мові, а тепер не вживаються, і пояснюють, що це слово означає, якого воно походження, де можна почути ці слова і т.д.. Наприклад, вагани – велике корито, в якому прали білизну, камізелька – жилетка, плахта – це щось схоже на спідницю, пшінка – кукурудза, і т.д.)

Швидкий перегляд «Словника старих і незрозумілих слів». В цих словах ціла історія. Порівнюємо з сучасними словами.

Перегляд соціальної реклами. Українська мова.

А як гадаєте ви? Чи потрібно розмовляти українською мовою.

Перегляд відеоролика 9 листопада – День української писемності. Історія виникнення цього Дня. Демонстрація відео сюжету «День писемності».

Музичний фон. Останній вихід усіх читців.

1-й учень

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас солов’їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна!

2-й учень

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово.

У барвінки зодягайся, українське слово.

3-й учень

Вже скінчилось наше свято,

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо вам люди,

Щастя, миру і добра!

Ведучий. Свято скінчилось. Але не закінчується ра­зом із ним вивчання народної культури та її чу­дових скарбниць. Хай біда і горе обходять ваш дім. Зичимо всім здоров’я, благополуччя і великих успіхів!