Перегляд презентації Малярство Шевченка  http://glushko.ucoz.ru/photo/shevchenko_khudozhnik/6

Поет від Бога і художник за покликанням Тарас Шевченко залишив понад 800 малярських творів, - олівцеві малюнки, акварельний та олійний живопис, гравюри, ілюстрації до книжкових видань, є свідчення про його заняття скульптурою. Більша частина їх (понад 700) зберігаються у Національному музеї Тараса Шевченка, також його твори зберігаються в найбільших музеях Києва, Львова, Харкова, Одеси, Канева, Москви, Санкт–Петербурга, Алма-Ати, Варшави, у приватних колекціях.

Поетична сила Шевченка його національний авторитет певною мірою заступали художній доробок митця. Але навіть у великій поетичній славі Шевченка його земляк і перший мистецький наставник у Петербурзі Іван Сошенко переконував, що якби він покинув свої вірші, „то був би ще більшим живописцем, як поетом”. Його твори часто порівнюють з роботами А.Дюрера, Рембрандта, китайською гравюрою, шукають подібності з О.Кіпренським, П.Соколовим.

Уже в перших Шевченкових віртуозних, пишних і одночасно тонких і вишуканих акварелях дихає трепетне життя. А перша живописна спроба „Автопортрет” 1840 р. була настільки вдалою, що достойно відкриває унікальну галерею його автопортретів, яких нараховують близько сорока. Романтичне зображення 26-річного юнака, що задекларувало людину внутрішньої незалежності і втаємниченого геніального обдарування, стало хрестоматійним уявленням про молодого Шевченка для багатьох поколінь.

Великим успіхом Шевченка – живописця була й серія олійних портретів Пантелеймона Куліша, Платона і Ганни Закревських, Терезії Маєвської, Йосипа Рудзинського, Олександра Лук’яновича.

Особливості національного світовідчуття Шевченка яскраво виявилися у його пейзажному мистецтві. Пейзажі становлять майже половину його художнього доробку. З аркушів постають чарівні українські краєвиди, давні архітектурні пам’ятки, народні звичаї і фольклор – „Треба любити й пишатися найкращою своєю матір’ю. І я, яко син її великого сімейства, служу, якщо не ради добра для нього явного, то, принаймні, для слави імені України”. Відчуття всеосяжності створюють його барвисті, повнокровні, у повній гармонії з людським існуванням види Почаївської Лаври. А краєвиди Канева, Корсуня, Черкас, зрештою його символічна „Тополя” є без перебільшення, узагальнюючим візуальним образом України.

Шевченків талант пейзажиста  розвинувся на засланні, де  він створив понад 400 акварелей, серій малюнків. Він уміє передати особливість краєвидів Аралу,  геологічну будову гір, своєрідну поезію Каспію, давні пам’ятки матеріальної культури, життя і побут місцевих людей.

Завершальним акордом Шевченка звучить його офортне мистецтво, що увібрало в себе мистецький і життєвий досвід, непереможну волю до творчості, принесло звання академіка і славу кращого офортиста в тогочасному мистецтві.

Його офортний автопортрет із свічкою 1860 р. сприймається символічно й загадково , лише на мить висвічуючи таїну величі генія, вимагаючи такої ж відвертості і душевної чистоти.