Перегляд презентації Поезія Шевченка в музиці і кіно http://glushko.ucoz.ru/photo/poezija_shevchenka_u_muzici_ta_kino/7
Серед світових геніїв поезії важко знайти другого такого поета як Т.Шевченко, творчість якого б викликала такий великий інтерес у композиторів і знайшла таку кількість музичних інтерпретацій. Шевченкова поезія надихнула сотні композиторів на написання понад 1000 музичних творів різних форм і жанрів.
Ще за життя поета, коли М.Маркевич в 1847 р. опублікував свій романс “Сирота” (“Нащо мені чорні брови”) почала створюватися музична Шевченкіана, яку згодом почали доповнювати не тільки найвидатніші українські композитори на чолі з М.Лисенком, але й представники інших музичних культур як О.Сєров, М.Мусоргський, П.Чайковський, С.Рахманінов та ін.
Найвищим виявом музикальності Шевченкової поезії стали народні пісні на його слова, які скоро завоювали концертну естраду, панські салони й зазвучали під солом’яною стріхою селянина. Такій популярності своїх творів в музиці може позаздрити не один з великих поетів людства.
Струмок, який задзюркотів скромним романсом М.Маркевича, згодом розлився в річище розвинутих форм солоспівів, вокальних ансамблів, хорів, кантат, ораторій, опер, балетів, симфонічної, камерно-інструментальної та фортепіанної музики, без яких не можна собі уявити розвитку та найвищих досягнень української музики.
Музика на тексти Т.Шевченка звучить в оперних і драматичних театрах, концертних залах, на міжнародних конкурсах, в навчальних класах музичних академій і дитячих музикальних шкіл, в самодіяльних і професійних колективах. Вже більше 150 років вона є невичерпним джерелом творчих ідей і пошуків найвидатніших композиторів минулого й сучасності, твори яких стали найвищим злетом українського музичного генія.
Послухаємо твори на слова Т. Шевченка.
Чим ще – крім чарівних віршованих рядків і чистих іконописних барв - так приваблює нас творча особистість Тараса Григоровича Шевченка?
Загадковістю явлення, таємницею свого надзвичайно бурхливого, нестримного сходження від хлопчика-кріпака до геніального поета, надзвичайно обдарованого художника-живописця, тонкого, філософічного майстра гравюр, володаря дум, майже національного бога.
Чому одному все : і талант, і слава, і нещастя?... І те, і друге, і третє – не крихтами, а сповна. А іншому – тихе й добропорядне життя, в якому долями відміряно все : щастя й горе, любов і ненависть, сім’я, діти, а в кінці тиха й добропорядна смерть…
Чому так?
На ці питання скільки існує людство, стільки й шукає відповіді. І не знаходить. Але завдяки цим пошукам рухається вперед. І Шевченко шукав, набагато випередивши і свій час, і наш, і, можливо, майбутні часи.
До певного часу Шевченкова поетика в усій своїй художній силі була для кінематографа недосяжною..
Екранізували Пушкіна, Чехова, Толстого. Зверталися до творчості Гоголя. Шевченка ж цуралися. Або боялися… не підняти.
Наважувалися одиниці. Зрідка й обережно…
Одним з перших, хто наважився зазіхнути на Шевченкове творіння, був відомий майстер дореволюційного німого кіно кінорежисер Чеслав Сабінський. У 1911 році він екранізує “Катерину” за однойменною поемою Тараса Шевченка.
Друга спроба звернутися до Шевченка сталася аж у 1919 році.
Зйомки фільму «Червоний Кобзар» розпочалися в середині травня 1919 року. У важких умовах громадянської війни завершити фільм не вдалося. Лише у 1926 році, до 120-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка, виходить на екрани перший в Україні великий, двосерійний фільм “Тарас Шевченко”.
Автори сценарію –кінематографісти Микола Панченко і Дмитро Бузько – побудували дію фільму за хронологічним принципом, відтворивши найважливіші факти біографії поета.
Українськими кіномитцями за роки Радянської влади була екранізована драма Шевченка “Назар Стодоля ”.
Було також знято фільм-балет “Лілея”(1959) та фільм-оперу “Наймичка” (1964).
Та от приходять в Україну 90-ті. Приходить свобода, якої ще з часів Шевченка всі так чекали! То були часи національно-визвольної ейфорії, часи, коли ми не стільки відкривали знову історію України, скільки відкривали самих себе, свої можливості і право бачити історію по-новому, як свою!
А що ж змінилося в нашому відношенні до Шевченка?
Він став ближче.
В екранному світі в 90-ті роки лідерство в шевченкіані захоплює документальне кіно. Створюються фільми “Кирило-Мефодіївці”, “Той, що прорік націю”, “Тарас Шевченко. Надії” і “Тарас Шевченко. Спадщина.”
Несподіваною перлиною цих років стає анімаційний ляльковий фільм “Тополя” (1996), зроблений на Київській кіностудії режисером і художником Валентиною Костилевою за однойменною поемою Тараса Шевченка.
Тополя — український ляльковий анімаційний фільм, зроблений у 1996 році студією «Укранімафільм» за поемою Т. Г. Шевченка. Для мультфільму співала Н. Гура.
У мультфільмі розповідається про дівчину, яка дуже сумує за своїм чорнобривим хлопцем. Він кудись поїхав і не вернувся. Після двох років дівчина дуже сильно мучиться. Мати намагаються її оженити, бо не ж вік дівувати. Дівчина йде до ворожки, аби дізнатись свою долю і долю свого чорнобривого. Ворожка дає їй зілля, через яке вона дізнається, що чорнобривого немає на світі і перетворюється на високу тополю, яка росте аж до неба/
Документальний 4-х серійний телепроект Юрія Макарова “Мій Шевченко” дає відповіді на питання: “Який він, Тарас Григорович Шевченко?”…
Звертаючись до Шевченка, до його життя і творчого надбання, ми зазираємо не у минуле ХІХ століття, а перш за все у себе, і один лише Господь знає, в яке майбутнє!…